Готика — Вікіпедія
Го́тика (італ. gotico, від назви германського племені готів), готичний стиль — художній стиль, середньовічної культури країн Західної Європи (між серединами XII і XVI століть). Термін «Готика» введений в епоху Відродження як зневажливе позначення всього середньовічного мистецтва, що вважалося «варварським».
Ювелірна обкладинка євангелія, Німеччина, середина 13 ст.Готика зародилася в Північній частині Франції (Іль-де-Франс) у середині ХІІ ст. і досягла розквіту в першій половині ХІІІ ст. Первісна назва готичної архітектури — Opus Francigenum. Термін «готика» — пізнього походження, але саме він закріпився в літературі і мистецтвознавстві.
Готика розвивалася в країнах, де панувала католицька церква, і під її егідою феодально-церковні основи зберігалися в ідеології та культурі епохи Готики. Готичне мистецтво залишалося переважно культовим за призначенням і релігійним за тематикою: воно було співвіднесено з вічністю, з «вищими» ірраціональними силами.
З початку XIX ст., коли для мистецтва X — XII ст. був прийнятий термін романський стиль, були обмежені хронологічні рамки готики, у ній виділили ранню, зрілу (високу) і пізню фази. Від романського стилю готика успадкувала верховенство архітектури в системі мистецтв і традиційні типи споруд. Особливе місце в мистецтві готики займав собор — вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (вітражів). Незрівнянний з людиною простір собору, вертикалізм його веж і склепінь, підпорядкування скульптури динамічним архітектурним ритмам, багатобарвне сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих.
Розвиток мистецтва готики відбивав і кардинальні зміни в структурі середньовічного суспільства: початок формування централізованих держав, ріст і зміцнення міст, висування світських сил — міських, торговельних і ремісничих, а також придворно-лицарських кіл. В міру розвитку суспільної свідомості, ремесла і техніки слабнули підвалини середньовічного релігійно-догматичного світогляду, розширювалися можливості пізнання й естетичного осмислення реального світу; складалися нові архітектурні типи і тектонічні системи. Інтенсивно розвивалися містобудування і цивільна архітектура. Міські архітектурні ансамблі включали культові і світські будинки, замки, укріплення, мости, колодязі. Головна міська площа часто оббудовувалася спорудами з аркадами, торговельними і складськими приміщеннями на нижніх поверхах. Від площі розходилися головні вулиці; вузькі фасади 2-, рідше 3-поверхових будинків з високими фронтонами вибудовувалися вздовж вулиць і набережних. Міста оточувалися могутніми стінами з багато прикрашеними в’їзними вежами. Замки королів і феодалів поступово перетворювалися на складні комплекси фортечних, палацових і культових споруд. Зазвичай у центрі міста, пануючи над його забудовою, знаходився замок або собор, останній ставав також осередком міського життя.
Сприйняття і вплив готики[ред. | ред. код]
Готика зазнала значного критичного переосмислення в епоху Відродження. Провідні діячі італійського Ренесансу, зокрема такі як Рафаель та Вазарі пов’язували її із періодом панування варварів та спотворення ними законів красти та добра у архітектурі, проявом дикого свавілля, яке протистоїть прагненню до правди
Ставлення до жодного з художніх стилів минулого не було таке мінливе, як до готики. Починаючи з епохи Ренесансу, готика сприймалася як символ всього темного та відсталого. Готичне мистецтво здавалося штучним, відірваним від природи. Так, Джорджо Вазарі писав:
У цих будівлях, яких так багато, що світ ними зачумлене, двері прикрашені колонами тонкими і скрученими на зразок гвинта, які ніяк не можуть нести навантаження, який би легкої вона не була. Точно так же на всіх фасадах та інших прикрасах вони ставили казна-які табернаклішкі один на інший зі стількома пірамідами, шпилями і листям, що вони не тільки встояти не можуть, але здається неймовірним, щоб вони могли що-небудь нести, і такий у них вигляд, ніби вони з паперу, а не з каменю або мармуру. І в роботах цих влаштовували вони стільки виступів, розривів, консолей і завитків, що позбавляли свої речі будь-якої пропорційності, і часто, нагромаджуючи одне на інше, вони досягали такої висоти, що верх двері стосувався у них даху. Манера ця була винайдена готами, бо після того, як були зруйновані стародавні споруди і війни погубили і архітекторів, то що залишилися в живих стали будувати в цій манері, виводячи склепіння на стрілчастих арках і заповнюючи всю Італію казна якими спорудами, а оскільки таких більше не будують, то і манера їх зовсім вийшла з ужитку. Боронь боже будь-яку країну від однієї думки про роботи подібного роду, настільки безформних порівняно з красою наших будівель, що й не заслуговують того, щоб говорити про них більше, ніж сказано.
Але вже в XVII ст., На противагу думці Мольєра про готичних соборах як «чудовиськ», «сліди неосвічених років», Вінсен Саблон висловлює зовсім іншу точку зору в своїй поемі про Шартрський собор, оспівуючи в ній творчість готичних архітекторів[3].
Готичний художній стиль визначився у своїх типових рисах під час розвитку західноєвропейської середньовічної художньої культури. Беручи початок в середині XII ст. у північних та центральних областях Франції на теренах Іль-де-Франсу, він отримав загальноєвропейське поширення і пройшов ряд самостійних етапів еволюції та національних версій.
Розквіт середньовічної художньої культури виник на базі інтенсивного соціального руху широких народних мас, які викликали ще задовго до формування мистецтва могутні ідеологічні течії. Художня культура сягає корінням безпосередньо до самодіяльної практики соціального низу. Таким чином, прагнення особистості на увагу до себе підготувало основу для появи нових форм та способів самовираження у художній культурі.
Зі зростанням чисельності міст та піднесенням ролі, яку вони відігравали, зростала потреба в нових формах організації праці. Ремісники у містах об‘єднувалися в союзи та цехи. Зміцнення міських ремесел сприяло формуванню міської культури.
В багатьох містах на базі церковних шкіл виникали університети як нові форми культурно-просвітницьких установ. Вони сприяли розвитку освіченості та поступово змінювали мислення середньовічної людини. Посилюється дух раціоналізму, дух допитливості, встановлюється тенденція до дослідження нового. Зростала індивідуалізація світовідчуття кожної особистості. Поступово університети перетворилися на своєрідні інтелектуальні центри. На зміну романському мистецтву прийшла готика. Синонімом варварства назвали історики Відродження середньовічне мистецтво. На відміну від романського, готичне мистецтво «пропагує» інтерес до людських почуттів, звертається до краси від реального світу, повертається до індивідуальності. Готичне мистецтво є символом квітучих торговельних і ремісничих міст-комун, що домоглися популярності й самостійності всередині феодального світу. Грандіозні готичні собори вирізнялися висотою, місткістю, ошатністю, видовищним і багатим декором. Для готичного стилю характерні гострі споруди зі стрілчастими склепіннями, великою кількістю кам’яного різьблення і скульптурних прикрас.
Символіка готичного храму[ред. | ред. код]
У 12 ст. абат Сугерій, який служив у першому готичному соборі Абатство Сен-Дені в Іль-де-Франс, написав трактат «Про освяченні церкви Сен-Дені», де описав символічність всіх елементів архітектури готичного собору. За Сюжером (французький еквівалент вимови «Сугерій») храм — це корабель, що символізує Всесвіт. Витягнутий інтер’єр храму — неф (nef), по французьки — navis, перекладається як корабель. Цей Всесвіт ділиться поясом вітражів у верхній частині храму, і масивом стін в нижній, на горний (небесний) і Дольний (земний) світ, відповідно.
Стіни храму — як обителі Божої, дематеріалізуются рельєфним і скульптурним ажуром. Такий конструктивний елемент як арка символізує розрив круговороту часу, адже в цілому образ готичного храму також несе смислове навантаження про швидкоплинність і кінець часу (в той час народ Середньовіччя перебував напередодні швидкого кінця світу).
Готична троянда — символізує колесо Фортуни і висловлює циклічність часу. В унікальних готичних вітражах у вікні-троянді можна розгледіти сцени, що відсилають до круговороту часу.
Світло, яке проникає через яскраві вітражні скла позначає Божественне світло, Божественне провидіння (див. Фаворське світло). Споглядаючи вітражі людина відсторонюється від матеріального, тілесного, людського світу і «потрапляє» в іманентний, духовний, Божественний світ
Готичні стилі в архітектурному мистецтві[ред. | ред. код]
Для готики характерний символіко-алегоричний тип відображення. Від романського стилю готика успадкувала верховенство архітектури в системі мистецтв і традиційні типи будинків.
Особливе місце в мистецтві готики західноєвропейських країн займав міський собор — вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (переважно вітражів). Непорівнянний простір собору, вертикалізм його веж і зводів, підпорядкування скульптури ритмам динамічності архітектури, багатобарвне сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих.
Розвиток мистецтва готики відбивав і кардинальні зміни в структурі середньовічного суспільства: початок формування централізованих держав, ріст і зміцнення міст, висування світських сил, торгових і ремісничих, а також придворно-лицарських кіл. В міру розвитку суспільної свідомості, ремесла і техніки, слабшали підвалини середньовічних релігійно-догматичних світоглядів, розширювалися можливості пізнання і естетичного осмислення реального світу; складалися нові архітектурні типи і тектонічна система. Інтенсивно розвивалися містобудування і цивільна архітектура, переважно замкова та фортифікаційна.
Міські архітектурні ансамблі західноєвропейських країн включали культові і світські будинки, фортеці, мости, колодязі.
Головна міська площа часто оббудовувалася будинками з аркадами, торговими і складськими приміщеннями в нижніх поверхах. Від площі розходилися головні вулиці, вузькі фасади двох-, рідше трьохповерхових будинків з високими, фронтонами вибудовувалися уздовж вулиць і набережних. Міста оточувалися могутніми стінами з багатоприкрашеними проїзними вежами. Замки феодалів поступово перетворювалися в складні комплекси фортець, палацових і культурних споруджень.
Звичайно в центрі міста західноєвропейських країн, пануючи над його забудовою, знаходився собор, який ставав осередком як церковного, та і міського життя. У ньому поряд з богослужінням влаштовувалися богословські диспути, розігрувалися містерії, відбувалися збори городян.
Собор мислився свого роду зводом знання (головним чином богословського), символом Всесвіту, а його художній лад, що сполучив урочисту велич з жагучою динамікою, достаток пластичних мотивів зі строгою ієрархічною системою їхньої супідрядності, виражав не тільки ідеї середньовічної суспільної ієрархії і влади божественних сил над людиною, але і зростаюче самосвідомість городян, каркас зі стовпів (у зрілій Готиці — пучка колон) і стрілчастих арок, що спираються на них.
Структура будинку складається з прямокутних осередків (травей), обмежених 4 стовпами і 4 арками, що разом з арками-нервюрами утворять ост хрестового склепіння, заповненого полегшеними невеликими склепіннями — розпалубками.
Храм в готичному стилі. СхемаБічний розпір склепіння головного нефа (або нави) передається за допомогою опорних арок (аркбутанів) на зовнішні стовпи — контрфорси. Звільнені від навантаження стіни в проміжках між стовпами прорізаються арковими вікнами. Нейтралізація розпору склепіння за рахунок винесення назовні основних конструктивних елементів дозволила створити відчуття легкості і творча велич зусиль людського колективу.
У Франції кам’яні готичні собори — одержали свою класичну форму. Як правило, це 3—5 — нефні базиліки з поперечним нефом — трансептом і напівкруговим обходом хору («деамбулаторієм»), до якого примикають радіальні каплиці («вінець капел»). Їх високий і просторий інтер’єр зазвичай осяяний кольоровим мерехтінням вітражів. Враження нестримного руху вгору і до вівтаря створюється рядами струнких стовпів, могутнім злетом гострих стрілчастих арок, прискореним ритмом аркад верхньої галереї (трифорія). Завдяки контрасту високого головних і напівтемних бічних нефів виникає мальовниче багатство аспектів, відчуття безмежності і величі храмового простору.
На фасадах соборів варіюються стрілчасті арки і багаті архітектурно-пластичні декорації, деталі — візерункові вимперги, фіали, краббі і т. д. Статуї на консолях перед колонками порталів і в їх верхній арковій галереї, рельєфи на цоколях і в тимпанах порталів, а також на капітелях колон утворять цілісну символічну сюжетну систему, у котру входять персонажі й епізоди Священного писання, алегоричні образи. Найкращі здобутки готичної пластики — декор, статуї фасадів соборів у Шартрі, Реймсі, Ам’єні, Страсбурзі перейняті одухотвореною красою, щирістю і шляхетністю.
Сомерсет, Кафедральний собор, Британія.Готика Англії виникла дуже рано (наприкінці ХІІ ст.) й існувала до XVI ст. Млявий розвиток міст призвів до того, що готичний собор став не міським, а монастирським, оточеним полями і луками. Звідси, очевидно, його «розпластаність» по горизонталі, розтягнутість у ширину, наявність безлічі прибудов. Домінанта собору — величезна вежа на середхресті. Найчистіший зразок ранньої англійської готики — собор у Солсбері. Він стане темою полотна Джона Констебла — зберігається в музеї Метрополітен, Нью-Йорк.
Головний готичний собор Англії — Кентерберійський, резиденція архієпископа Кентерберійського, національна святиня. Собор Вестмінстерського абатства в Лондоні — місце коронації і поховання англійських королів з часів Вільгельма Завойовника, згодом усипальниця великих людей Англії — близький до французької готики.
Починаючи із часу Столітньої війни будівництво в Англії скорочується. З цивільної архітектури цього періоду можна згадати найславетніший Вестмінстерський королівський палац (XIV ст.) з його Вестмінстер-холом площею 1500 кв.м.
В Італії дістали поширення лише окремі елементи готики: стрілчасті арки, «рози». Основа — суто романська: широкі приземкуваті храми, гладка площина стін яких часто інкрустована кольоровим мармуром, що створює смугасту поверхню фасаду (собор у Сієні). Приклад пізньої італійської готики — величезний Міланський собор, який вміщує 40 тисяч людей, другий серед найбільших храмів Європи (початок будівництва XV ст. — кінець XVI ст.). Венецію й досі прикрашають її мармурові палаци з аркадами, що віддзеркалюються у каналах або лагунах (Палац дожів, 1310 р. — XVI ст.).
Готичні пам’ятки є в Бельгії (ратуші в Брюгге, Брюсселі т. д.), Чехії (собор св. Віта і Карлів міст у Празі), Австрії (собор св. Стефана у Відні), Польщі (Вавельський собор під Краковом, Маріацький костьол у Кракові) та інших країнах Європи. З XI ст.
Польща також здійснила значний поступ у культурному розвитку, особливо після остаточного відновлення в XIV ст. власного королівства. Географічні умови, насамперед значна віддаленість від розвинених культурних центрів Західної Європи, і політична роздробленість призвели до того, що польські досягнення в галузі культури аж до початку XVI ст. не були не значним, як досягнення чеських майстрів. Крім того, цей поступ у Польщі очолювало духовенство; темпи підготовки місцевих священиків для заміни іноземних місіонерів були повільними, а поширення християнського способу життя після першого спалаху ентузіазму за правління Болеслава Великого було досить важким.
Повільне поширення західних ідей у Польщі викликано тим, що церковні реформи Григорія VII були сприйняті в Польщі лише на початку XIII ст., набагато пізніше, ніж у Богемії.
Готичний стиль поширився у Польщі протягом XIV—XV ст. На півдні, в районі Кракова, домінувала готика французького типу. Німецька готика поширилася на Заході й Півночі Польщі. Значне поширення готичного мистецтва мало в містах німецьких колоністів. Тевтонські лицарі, великі магістри яких часто були фаховими будівниками, перейняли той специфічний стиль готичної архітектури заможних міст Ганзи . Деякі з цих споруд, церква Матері Божої у Данцигу (1345–1503) і найзначніша цегляна споруда — палац великих магістрів у Марієнбурзі (1276—1335), справили великий вплив на будівництво у Північно-східній Польщі. Мало свій вплив і чеське готичне мистецтво, представлене учнями Петра Парлержа. Пізньоготичний стиль розквітне в у Польщі лише в XV ст.
Найдавнішими скульптурними пам’ятками Польщі є оздоблення романських церков, зокрема бронзова брама собору в Гнєзно (1129–1137) і двері собору в Плоцьку. Готичні скульптурні пам’ятки датуються XIV—XV ст. Найвідоміші з них — статуї князів династії П’ястів, що збереглися у Вроцлаві, Ополі, Кресобожі, Любуші й Кракові. Із середини XIV ст. значного розвитку у Польщі набуло різьбярство. До наших часів збереглося кілька гарних зразків різьблених дерев’яних вівтарів(вівтар Віта Ствоша в Кракові).
До найкращих зразків живопису належать мініатюри та орнаменти в манускрипті, що містить житіє св. Ядвіги, створені Миколаєм Пруссом (1353 р.). Богемське мистецтво мініатюри, що було поєднанням французької та італійської традицій з оригінальними чеськими елементами, сягнуло Польщі лише в XV ст.
Один з найцікавіших періодів історії архітектури України — кінець XIV — перша І половина XV століття. На західних землях, які менше за інші потерпіли від монголо-татарської навали, тоді зростають міста, розвиваються ремесла й торгівля. В українські міста прибуває багато поселенців, переважно німців, які принесли в мистецтво, а зокрема в архітектуру, нові стильові форми.
Серед культових споруд переважали католицькі костели. Вирішальну роль у формуванні нового стилю відіграв Львівський кафедральний костел. Його заклали на початку 60-х років XIV століття, а завершили в основному в 80-х роках наступного. У подальших століттях костел зазнав численних перебудов, втратив одну з двох веж і отримав цілком новий вигляд, однак планувальна структура залишилась первісною.
Серед будівничих цього храму відомі Нічко, Йоахім Гром, Амброзій Рабіш; одним із найтурботливіших опікунів будови в міських актах названо Петра Штехера.
Об’ємну композицію костелу витворено завдяки двом головним складовим: пресбітеріуму (вівтарній частині) та корпусу нав (власне молитовній залі).
У Львові збереглись також готичні келії монастиря домінікан, а також фрагменти готичних кам’яниць.
Також збереглись готичні костели у Скелівці (XV—XVI ст.), Новому місті (1463—1512), Дрогобичі (XIV—XVI ст.). Костел у Стрию (XV ст.) також первісно був побудований у стилі готики, однак неодноразово горів і від первісної споруди залишились лише стіни нави та пресбітеріуму, а також ренесансна каплиця, інше було добудовано наприкінці XIX ст. Одним з останніх звели 1538 готичний костел св. Миколая у Куликові та Мостиськах.
Розквіт катедральної готики в Україні припадає на часи правління короля Владислава II Ягайла (1386—1434).
Хоча готичні храми здебільшого будувались католиками, це вплинуло і на українське храмобудування того часу. Готичні риси притаманні церкві Різдва Пресвятої Богородиці в Рогатині (XIV ст.), монастирській церкві в Уневі та інші.
На Закарпатті готичні споруди будувались угорською церковною владою. До нашого часу збереглись готичні церкви XIV—XVI ст. — Св. Єлизавети в Хусті, Вознесіння та Св. Франциска у Виноградові, Хрестовоздвиженська у Береговому, Св. Мартина в Мукачеві, Серця Іісуса в Бене, Св. Духа в Четфалві та інші.
Готичні дерев’яні церкви[ред. | ред. код]
Готичні церкви в селах Сокирниця, Крайниково, Данилово, Олександрівка Хустського р-ну справляють незабутнє враження. Готичні церкви в селах Діброва, Нересниця Тячівського району. По долинах річок Ріки та Тереблі готичний стиль заходить в села Негровець, Репинне, Сухий, Рекіти, Тюшка, Обляска, Сойми, Кужбиї Міжгірського району, а також в Івашковиця, Локіть Іршавського району та Новоселиця Виноградівського району.
У 1930-х роках дві готичні церкви з сіл Нижнє Селище та Холмовець перевезено в Чехію.
Закарпатські готичні церкви багато в чому подібні до готичних храмів та дзвіниць румунського і угорського Потисся.
Готика на російських теренах[ред. | ред. код]
На землях, що увійшли до складу Російської централізованої держави, власне готичний стиль практично не був відомий. Це було в значній мірі обумовлено власною архітектурною традицією, що сформувалась на цих землях. Пам’ятки готики західноєвропейського типу одиничні. У Великому Новгороді частково збереглась Владична палата (1433–1435) — пам’ятка північної цегляної готики. Одностовпна будівля перекрита зірчастими нервюрами. В 1624–1625 рр. шотландцем Христофом Галовеєм у готичному стилі була перебудована головна вежа Московського Кремля — Фролівська (нині Спасська, наприкінці XVII ст. вже російські зодчі перебудували за її зразком найбільшу вежу Кремля — Троїцьку).
Російська шатрова архітектура, — особливий стиль, поширений у XVI–XVII ст. як у церковному, так і громадянському будівництві, в значній мірі мав західноєвропейське коріння. Перші пам’ятки цього стилю (Покровська церква Александрова, 1508–1513 та Вознесенська церква у Коломенському, 1528–1532) були збудовані іноземцями і мають яскраво виражені риси типово готичної архітектури.
Також збереглись і деякі інші пам’ятки західноєвропейської готики, побудовані іноземцями на власних теренах, що увійшли до складу Росії пізніше. Серед них виділяється Виборзький замок (XIII—XVI ст., внаслідок численних перебудов втратив чимало первісних елементів), а також замкові будівлі та кірхи колишньої Східної Прусії. Більшість об’єктів середньовічної готики у Калінінградській області знищено або перебуває у руїнованому стані. Серед найкраще збережених — Свято-Георгіївський храм у м. Правдинськ (XIV ст.). Це тринавний храм з шатровою вежею перед головним порталом. Храм має складну систему склепіннь — зірчастих нервюрів.
Араби привнесли в мистецтво Іспанії розвинуту культуру орнаменту і залишили низку прекрасних пам’яток архітектури, серед яких мечеть у Кордові (XVIII ст.) і палац Альгамбра в Гранаді (XIII—XV ст.) — мавританський стиль. В XI—XII ст.ст. на території Іспанії розвивається романський стиль в архітектурі, найкраща пам’ятка стилю — собор у місті Сантьяго-де-Компостела. У XIII — першій половині XV ст. в Іспанії, як і у всій Західній Європі, формується готичний стиль.
Кінець 12 — початок 13 ст. в Іспанії, як і у всій Європі, були позначені важливими змінами: посилилась могутність великих монархів, об’єднувалися дрібні держави, монастирі втрачали свій вплив, виникли міські общини з їх самоуправлінням. Все це сприяло пробудженню народної свідомості усіх сфер життя суспільства і насамперед мистецтва, архітектури, що відобразилось в готиці. Іспанська готика нерідко запозичує мавританські риси(собори в Севільї, Бургосі і в Толедо).
Кафедральний собор в Толедо — серед найбільших у Європі. Його заклали у 1227 році чи близько тієї дати. Має п’ять нефів і нагадує французькі взірці. Толедо був центром католицизму в Іспанії, тому собор постійно добудовували (зала капітула, ризниця, релікварій, навіть гардеробна зала). Внаслідок цього він втрачав чистоту стилю готики, але збагачувався рисами других стилів та насичувався зразками мистецтв (різьблення крісел Алонсо Берругете — шедеври ужиткового мистецтва Іспанії у хорі кафедрального собору).
За планом мало бути дві башти на західному фасаді. Але звели лише одну, та таку високу, що стала домінантою історичного центру Толедо.
Особливе художнє явище в Іспанії — так званий стиль «мудехар», що сформувався злиттям в архітектурі елементів готики (а пізніше — Ренесансу) з мавританською спадщиною.
Готичний стиль наприкінці XIV століття[ред. | ред. код]
У XIV столітті бурхливий розвиток європейських міст стимулював демократизацію готики, її застосування в позакультовій архітектурі. Елементи готичного стилю починають використовувати навіть у предметах повсякденного вжитку (меблі). Історія мистецтва оперує поняттями «англійська, французька, німецька готика».
Протягом подальшої (від XIV ст.) історії ставлення до готики було неоднозначне. Приблизно до середини XVIII століття готика асоціювалася з «варварським мистецтвом», сприймалася як порушення художнього смаку, симетрії й пропорцій. Вважалося, що готичне мистецтво принижує людину, викликає почуття страху та приреченості. Приязнь у сприйнятті готики пов’язана з ідеологією німецького й французького романтизму, які наново «відкрили» цей стиль, наголосивши на її здатності пробуджувати в людини почуття піднесеного, величного захоплення. Значення готики в історії європейської культури було підкреслено й у 19-20 століттях появою неоготичних тенденцій у мистецтві багатьох країн Європи (неоготика Чехії, Німеччини, Англії, Угорщини, Польщі, навіть України.
У творенні нової архітектури провідну роль відіграли ченці, а маршрути прощі полегшили обмін ідеями. Зі зростанням нових міст на заході виявилася тенденція до перетворення романського стилю на готичний. Власне, пізньороманський стиль витворив усі формальні передумови готики (стрілчаста арка, аркбутан, ребристе склепіння). Бракувало лише нового поштовху до розуміння простору в русі, що переймав усі маси й відкривав нові напрямки розвитку дії. Подибуваний у Даремі подвійний ефект (рух уздовж та вгору) треба було зробити якомога динамічнішим і легшим, аби вірника у костелі поривало водночас до вівтаря і вгору, до неба. Це потребувало нової сукупності напруг і звільнюючих ритмів, і вони з’явилися на хорах Сен-Дені у сорокових роках XII ст. Рух до вівтаря опоряджувався багатими новоствореними ритмами, одначе у першу чергу підкреслювалась вертикаль. Гармонійний всесвіт романського стилю перетворився на динамічний, спрямований угору всесвіт готики: знову тріумфував образ небесної гори. Поривання угору остаточно зосередилося у шпилі.
Зовнішні особливості узгоджувалися з внутрішніми: було видно, як споруда збиралася докупи й підносилась. Проте усередині передусім наголошувалося на емоційному враженні. Якщо з зовнішнього боку то була священна гора, яка радо дотикалася неба, то у внутрішній порожняві (ще — горбок Венери, відьомський пагорб) розташовувався цілий світ ритмічних форм, які водночас звільнювали і сковували глядача. Сторіччя, що породило готику, було також великою добою схоластичної науки, спроб створити енциклопедичні системи знання, яке гармонувало з природною і духовною дійсністю, Історією та Божим заміром, розумом і вірою, а також визначало місце людини у всесвіті. Подібним чином і кафедра була водночас алегоричною і органічною космічною звісткою. Для Північної Європи характерна цегляна готика. Найзнаменитішим циклом скульптур періоду готики незаперечно вважається скульптурний декор собору в Наумбурзі. Рельєфи «Страстей Христових», зображені на огорожі західного хору («Таємна вечеря», «Зрадництво Іуди», «Взяття під варту»), сповнені надзвичайного драматизму, реальності подій, проникливої достовірності. У самому приміщенні хору наумбурзькі майстри поставили 12 статуй засновників храму. Це ціла галерея людських характерів, дуже різних і протиставлених один одному.
У пізньоготичній німецькій скульптурі багато патетики, з’являються манірність, претензійність, надмірна витонченість, поєднання релігійної екзальтації з жорстокою натуралістичністю (дерев’яні скульптури «Розп’ятий» і «Оплакуваний»). Культура середньовіччя, яка існувала тисячоліття, висунула нове коло ідей та образів, нові естетичні ідеали, нові художні прийоми. Надихаючись духом християнства, мистецтво цього часу глибоко проникло у внутрішній світ людини. Інтерес мистецтва середньовіччя до духовності був величезним. Мислителі й художники цієї пори так само, як і в античності, прагнули гармонії, міркували про розумне влаштування світу. Але виражали це специфічно, абстрактнішою мовою.
- Всеобщая история искусств, том 2, М., «Искусство», 1960.
- Т. П. Каптерева, Искусство Испании, М., «Изобразительное искусство», 1989.
- К. М. Муратова, Мастера французской готики 12-13 вв, М., «Искусство», 1988.
- Сакральна готика середньовічного Львова. Автореф. дисертації канд. іст. наук: 07.00.01 / О. Б. Козубська; НАН України. Ін-т українознав. ім. І.Крип’якевича, Ін-т народознав. — Л., 2004. — 19 с. — укр.
- Gothic Churches of Lviv. Abstract of MA Thesis // Annual of Medieval Studies at Central European University 1996-97 / ed. M. Sebok. — Budapest, 1998. — Vol. 4. — S. 97-98.
(«Латинська церква в Київській Русі та перші костели Львова» / «Костел Марії Сніжної» / «Костел Вознесіння Діви Марії (Латинська катедра)» / «Монастирські костели Львова» / «Шпиталі середньовічного Львова» / «Каплиця св. Катерини» / «Сакральна готика Львова в контексті історичного розвитку Центрально-Східної Європи»
Готичний стиль » Народна Освіта
Готика — це прагнення вгору, містика, легкість, експресивність, симфонія світла, каменю й скла. Готика — це особливий світогляд, особливе світосприйняття, вінець середньовіччя, це неповторна епоха в історії людства.
Ніна Іванцова, історик Поміркуємо разом. Як суспільні ідеали відображаються на зовнішньому образі епохи?
На рубежі XII—ХНІ ст. відбулися кардинальні зміни в структурі середньовічного суспільства. Початок формування централізованих держав, розвиток, зростання і зміцнення міст, зростання торгівлі, остаточне становлення лицарства, формування цехових спілок ремісників, розвиток суспільної свідомості та інші особливості зіграли ключову роль у формуванні нової культури — готики, яка прийшла на зміну романському стилю, поступово витісняючи його.
Поява нового стилю у мистецтві — це результат політичних, соціальних та релігійних змін у країнах Західної Європи. Це єдиний стиль, який створив абсолютно своєрідну систему форм і нове розуміння організації простору та об’ємної композиції. Готичне мистецтво залишалося переважно культовим за призначенням і релігійним за тематикою.
Готика (готичний стиль) (італ. — незвичний, варварський) — художній стиль, що з’явився завершальним етапом у розвитку середньовічного мистецтва. Він зародився в середині XII ст. на півночі Франції. У XIII ст. поширився на території сучасних Німеччини, Австрії, Чехії, Іспанії, Англії. В Італії та країнах Східної Європи готика з’явилася пізніше і проіснувала там до XVI ст. включно. Термін «готика» введений в епоху Відродження як зневажливе позначення всього середньовічного мистецтва.
Між романським і готичним стилями важко провести хронологічний кордон. ХП ст. — розквіт романського стилю, разом з тим із 1130 р. всередині його з’являються нові форми. Готичний стиль у Західній Європі досяг вершин у XIII ст., згасання припадає на кінець XV— початок XVI ст. Основними ознаками готики стало унікальне з’єднання християнського світогляду, традицій античної культури, архітектури Риму, латинської писемності, книжкової мініатюри тощо.
Архітектура
Основа архітектури — не бетон і сталь і її елементи, з яких складається ґрунт. Її основа — диво.
Даніель Лібескінд, американський архітектор Поміркуємо разом. Що сприяє появі нових стилів у мистецтві?
Готика пов’язана в цілому з розвитком міст і починається зі змін в архітектурі, в основному в архітектурі культових споруд і лише потім поширюється на скульптуру і живопис. Зростання міст вимагало будівництва нових храмів. У містах, які були обмежені оборонними стінами, дуже високо цінувалися ділянки землі. Це й призвело до того, що храми «зростали догори». Особливе місце в мистецтві готики займав собор — вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (переважно вітражів). Нова архітектура соборів здійснювала сильний емоційний вплив на віруючих. Складалося враження, що кам’яна громада собору немовби стрімко підіймається вгору всупереч законам тяжіння. Вертикаль собору символізує спрямованість середньовічної людини у позаземний світ, піднесення її думок і почуттів, перемогу духа над плоттю.
Отже, характерними ознаками готики е вертикальність композиції, арки із загостреним верхом, вузькі й високі вежі та колони, розкішно прикрашений фасад із різьбленими деталями і барвисті стрілчасті вікна, складна каркасна система опор і ребристе склепіння. Перевага використання ребер полягає в тому, що звід може бути більшим, унаслідок чого зменшується навантаження. Інтер’єр соборів ставав високим і світлим. Ще одна з найбільш пізнаваних особливостей стилю готики — кольорові вітражі у вигляді стрілчастих арок — величезні вікна, для яких стіни служать лише легким каркасом.
Каркасна система готичної архітектури — сукупність конструктивних будівельних прийомів, яка дозволила змінити розподіл навантаження в будівлі і помітно полегшити його стіни та перекриття. Завдяки цьому винаходу архітектори середньовіччя змогли значно збільшити площу і висоту споруд.
Порівняймо характерні ознаки двох стилів:
|
Романський стиль |
Готичний стиль |
|
Навантаження несуть стіни по всій довжині собору |
Навантаження несуть елементи карк |
Коротко о стилях: Готика
Готика — период в развитии средневекового искусства на территории Западной, Центральной и отчасти Восточной Европы.
Слово происходит от итал. gotico — непривычный, варварский — (Goten — варвары; к историческим готам этот стиль отношения не имеет), и сначала использовалось в качестве бранного. Впервые понятие в современном смысле применил Джорджо Вазари для того, чтобы отделить эпоху Ренессанса от Средневековья.
Происхождение термина
Однако варварского в этом стиле ничего не оказалось: напротив, он отличается большим изяществом, гармоничностью и соблюдением логических законов. Более правильное название было бы «стрельчатый», т.к. стрельчатая форма дуги составляет существенную принадлежность готического искусства. И, действительно, во Франции, на месте рождения этого стиля, французы дали ему вполне соответствующее наименование — «стиль оживаль» (от ogive — стрелка).
Три основных периода:
— Раннеготический XII-XIII века.
— Высокая готика — 1300-1420 гг. (условно)
— Поздняя готика — XV век (1420-1500 гг.) часто называют «Пламенеющая»
Архитектура
Готический стиль, в основном, проявился в архитектуре храмов, соборов, церквей, монастырей. Развивался на основе романской, точнее говоря — бургундской архитектуры. В отличие от романского стиля, с его круглыми арками, массивными стенами и маленькими окнами, для готики характерны арки с заострённым верхом, узкие и высокие башни и колонны, богато украшенный фасад с резными деталями (вимперги, тимпаны, архивольты) и многоцветные витражные стрельчатые окна. Все элементы стиля подчёркивают вертикаль.
Изобразительное искусство
Скульптура играла огромную роль в создании образа готического собора. Во Франции она оформляла в основном его наружные стены. Десятки тысяч скульптур, от цоколя до пинаклей, населяют собор зрелой готики.
В готику активно развивается круглая монументальная пластика. Но при этом готическая скульптура — неотъемлемая часть ансамбля собора, она — часть архитектурной формы, поскольку вместе с архитектурными элементами выражает движение здания ввысь, его тектонический смысл. И, создавая импульсивную светотеневую игру, она в свою очередь оживляет, одухотворяет архитектурные массы и способствует взаимодействию их с воздушной средой.
Живопись. Одним из основных направлений готической живописи стал витраж, который постепенно вытеснил фресковую живопись. Техника витража осталась такой же, как и в предыдущую эпоху, но цветовая палитра стала гораздо богаче и красочней, а сюжеты сложнее — наряду с изображениями религиозных сюжетов появились витражи на бытовые темы. Кроме того в витражах стали использовать не только цветное, но и бесцветное стекло.
На период готики пришёлся расцвет книжной миниатюры. С появлением светской литературы (рыцарские романы и пр.) расширился круг иллюстрированных рукописей, также создавались богато иллюстрированные часословы и псалтыри для домашнего употребления. Художники стали стремиться к более достоверному и детальному воспроизведению натуры. Яркими представителями готической книжной миниатюры являются братья Лимбурги, придворные миниатюристы герцога де Берри, создавшие знаменитый «Великолепный часослов герцога Беррийского» (около 1411—1416).
Мода
Интерьер
Дрессуар — посудный шкаф, изделие мебели поздней готики. Нередко покрывался росписью.
Мебель эпохи готики простая и тяжеловесная в прямом смысле этого слова. К примеру, одежду и предметы быта впервые начинают хранить в шкафах (в античности для этих целей использовали исключительно сундук). Таким образом, к концу эпохи Средневековья появляются прототипы основных современных предметов мебели: шкафа, кровати, кресла. Одним из наиболее распространённых приемов изготовления мебели была рамочно-филёнчатая вязка. В качестве материала на севере и западе Европы использовали преимущественно местные породы древесины — дуб, орех, а на юге (Тироль) и на востоке — ель и сосну, а также лиственницу, европейский кедр, можжевельник.
Что посмотреть?
Готический стиль Википедия
Го́тика (от итал. gotico) — период в развитии средневекового искусства на территории Западной, Центральной и отчасти Северной и Восточной Европы с XI — XII по XV—XVI века. Готика пришла на смену романскому стилю, постепенно вытесняя его. Термин «готика» чаще всего применяется к известному стилю архитектурных сооружений, который можно кратко охарактеризовать как «устрашающе величественный». Но готика охватывает практически все произведения изобразительного искусства данного периода: скульптуру, живопись, книжную миниатюру, витраж, фреску и многие другие[1].
Готика зародилась в середине XII века на севере Франции, в XIII веке она распространилась на территорию современных Германии, Австрии, Чехии, Испании, Англии. В Италию готика проникла позднее, с большим трудом и сильной трансформацией, приведшей к появлению «итальянской готики». В конце XIV века Европу охватила так называемая интернациональная готика. В страны Восточной Европы готика проникла позднее и продержалась там чуть дольше — вплоть до XVI века.
К зданиям и произведениям искусства, содержащим в себе характерные готические элементы, но созданным в период эклектики (середина XIX века) и позднее, применяется термин «неоготика».
В начале XIX века термин «готический роман» стал обозначать литературный жанр эпохи романтизма — литературу тайн и ужасов (действие таких произведений часто разворачивалось в «готических» замках или монастырях). В 1980-е годы термин «готика» начал применяться для обозначения возникшего в это время музыкального жанра («готик-рок»), а затем и сформировавшейся вокруг него субкультуры («готическая субкультура»), и ещё одного музыкального жанра («готик-метал»).
Происхождение термина[ | ]
Слово происходит от итал. gotico — непривычный, варварский (Goten — варвары; к историческим готам этот стиль отношения не имеет[2]) — и сначала использовалось в качестве бранного. Впервые понятие в современном смысле применил Джорджо Вазари для того, чтобы отделить эпоху Ренессанса от Средневековья. Готика завершила развитие европейского средневекового искусства, возн
описание + фото. – Rehouz
Готический стиль в интерьере и архитектуре зародился еще в Средние века, но и на сегодняшний день он не утратил своей популярности. Загадочная привлекательность готики вызывает стойкую ассоциацию с таинственной мистикой. Не удивительно, что именно благородный готический стиль чаще всего применялся для оформления самых величественных замков и архитектурных шедевров.
Готический стиль в интерьере
≡ Содержание:
Готика – это уникальный стиль, который сочетает в себе элегантность и аристократизм, неповторимое величие и изысканность. Сегодня готический стиль часто применяется для оформления интерьера элитных ресторанов и дорогих отелей, позволяя их посетителям с головой окунуться в волшебную эпоху отважных рыцарей и обворожительных дам.
Характерные особенности готики в интерьере
Готический стиль относится к «широкомасштабным» — он предполагает наличие большого пространства, высоких окон, роскошных витражей и обилия света. Конечно же, не каждый современный любитель готики является счастливым обладателем замка. Но не стоит расстраиваться – готический стиль можно использовать и для оформления интерьера обычной городской квартиры или загородного коттеджа.
Характерные черты готики в интерьере:
- Цветовая гамма должна идеально отвечать мистической атмосфере данного стилистического направления. Именно поэтому чаще всего предпочтение отдается темным оттенкам – бордовым, иссиня-черным, пурпурным, синим, лиловым, фиолетовым.
- В качестве отделочных используются исключительно натуральные материалы – камень, мрамор, ценные породы дерева, стекло и металл.
- Обязательным элементом классического готического стиля являются роскошные витражи из цветного стекла, резные деревянные двери, высокие своды с лепниной, потолочные балки.
- Особое внимание уделяется освещению – его должно быть очень много. В центре внимания, конечно же, большая кованая люстра, которая выполняет роль основного источника света.
- Неотъемлемый элемент готического стиля – большой камин в центре комнаты, украшенный кованой металлической решеткой.
Материалы и отделка
Для готического стиля характерно использование благородных натуральных материалов – дерева, камня, мрамора. В современной готике обязательно присутствие большого количества стекла и металла. Среди ценных пород древесины оптимальным вариантом станут: темный дуб, бук, лиственница, ольха, кедр, можжевельник.
Конечно же, натуральный мрамор может позволить себе далеко не каждый. Отличной заменой может стать искусственный камень или другие материалы с имитацией мраморной фактуры.
Для оформления пола можно использовать различные породы дерева, керамическую плитку или паркет.
Для украшения стен в готическом интерьере используются гобелены со специфическими историческими изображениями, картины, стилизованные под Средневековье, фрески и настенные росписи.
Очень часто применяется резьба по металлу или дереву, которая украшает, например, деревянные двери или своды.
Прекрасным украшением потолка станет кессонная конструкция.
Мебель для интерьера в готическом стиле
Для этого стиля характерно использование массивной, но изящной деревянной мебели. Огромная кровать с высоким изголовьем, украшенная резьбой по дереву или оригинальными коваными металлическими деталями, с тяжелым балдахином, вне сомнения, украсит любую спальню в готическом стиле.
Мебель для готического интерьера предполагает наличие высоких деревянных столов с красивыми резными ножками, стульев и кресел с деревянными подлокотниками, резных сундуков, украшенных кованой металлической фурнитурой, зеркал в тяжелых металлических рамах.
Сегодня, роль сундуков с успехом могут выполнить высокие деревянные шкафы или буфеты, дверцы которых украшены зеркальными узорами или стеклянными витражами.
Мебель в готическом стиле может иметь кованые металлические ножки изогнутой формы, украшенные различными узорами.
Детали и декор
Для интерьера в стиле готика характерно минимальное количество декоративных элементов и украшений.
Основным украшением в комнате должен стать большой камин, оформленный натуральным камнем и коваными металлическими элементами.
На сегодняшний день настоящий очаг можно заменить искусственным камином.
Также в готике прекрасно будут смотреться фрески и лепнина, настенные гобелены с геральдической тематикой.
В качестве декора в готическом стиле чаще всего используются:
- Большие, массивные зеркала в деревянных или металлических рамах.
- Старинное оружие на стене, кованые подсвечники.
- Бронзовые или позолоченные кубки, тарелки, вазы с резными узорами.
- Необычные скульптуры из дерева или металла, светильники в форме факелов на стенах.
- Картины с исторической тематикой – изображениями рыцарей или рыцарских поединков.
- Красочный текстиль, из которого выполняются массивные, тяжелые драпировки.
Готический стиль в интерьере – это неповторимое сочетание роскоши и мистицизма, которое обязательно придется по вкусу всем поклонникам неординарности и креативности.
Готический стиль в интерьере — фото
Дизайн интерьера в готическом стиле — видео:
+ Похожие стили:
Готический стиль в архитектуре: простыми словами
Готический стиль в архитектуре – это устремлённое ввысь большое и тяжёлое здание, одновременно невесомое и легкое, воздушное и мистическое, залитое необычным светом.
Каркасная система в готической архитектуре
Появился данный стиль на базе романских построек с характерными толстыми стенами, небольшими окнами, полукруглыми тяжёлыми дверями, массивными столбами или колоннами и бочкообразными сводами.
Готическая архитектура появилась благодаря открытию архитекторами принципиально нового метода распределения нагрузки на здание. Когда установили, что масса и нажим каменной кладки вполне могут быть сосредоточены в нескольких высчитанных точках, то другие составляющие строения не обязательно должны быть опорными.
Новый подход в строительстве состоял в том, что цилиндрический свод заменился веерным посредством специальных конструкций: нервюр — выступающих рёбер каркасного свода. Его назвали нервюрным.
На основе каркасной системы готической архитектуры появилась возможность строительства высочайших зданий с огромным пространством, множеством света, высокими колоннами и башнями, продолговатыми арками и украшенными резьбой фасадами. Стали строить готические храмы, превышающие высоту Хеопской пирамиды, которая в Европе в те времена считалась самым высоким сооружением на земле.
Готический стиль в архитектуре: история
Эволюцию готического стиля в архитектуре можно разделить на три этапа:
- ранняя готика -12 век;
- высокая (зрелая) с пиком в 13 веке;
- пламенеющая (поздняя) с расцветом в 14-15 веках.
Временем рождения готики можно считать 1135 год. Архиепископ города Санса в Бургундии принял решение построить новый храм вместо старого романского, в котором выступающие рёбра свода носили декоративный характер. В новом соборе они стали играть роль опорных конструкций одновременно с арками.
Примерно в это же время началась реконструкция собора Сен-Дени, недалеко от Парижа — усыпальницы французских королей. В работах использовались элементы нового стиля, заимствованные из собора в Сансе. Именно этот факт послужил началом распространения готики, как французского стиля, в соседних регионах (запад и центр Европы), а также в Сирии, на Родосе, на Кипре.
По иронии судьбы, Германия переняла этот стиль позже остальных, хотя своё имя стиль получил от названия племён, проживавших на её территории: готов.
Готический стиль в архитектуре: элементы
Оличить Готику можно по стрельчатым аркам, нервюрам, травеям, контрфорсам, аркбутанам. Всего две минуты на видео покажут, что это за элементы.
Каркасная система готической архитектуры является отличительной особенностью стиля. Его характерные признаки
- высокие арки и своды, стремящиеся ввысь в форме стрел, дуг и крестов,
- наружные полуарки, передающие нагрузку за пределы основного здания (аркбутаны),
- вертикальные конструкции, принимающие на себя эту нагрузку (контрфорсы),
- узорчатые мозаичные окна.
На основе последних французские искусствоведы 19 века пытались классифицировать готические стили. Термин «Районнант» (фр. Rayonnant — излучение) был утверждён для описания излучающих спиц окон в форме розы. Употребляется современными искусствоведами.
Уделите минутку времени, чтобы подробней рассмотреть готический свод на примере башен-ворот Торрес-де-Серранос в Испании (Валенсия):
Строительство
Строительство величественных готических сооружений было невозможно без железных инструментов, пил, блоков, больших колёс для подъёма материалов на высоту. Требовалось наличие свинца, пластины которого покрывали крыши. Все эти условия стали возможны на территории Европы в 12 веке.
Для исполинских сакральных сооружений требовался камень, который часто привозили из дальних карьеров. Процесс возведения готических шедевров длился сотни лет. Мы его можем рассматривать на картинах средневековых художников Яна ван Эйка и Питера Бригеля-старшего.
Оценка и влияние готики
Домский Собор в МиланеВосприятие готики было весьма неоднозначным. Основоположники Возрождения Италии Брунеллески и Донателло вдохновлялись этим стилем в своём творчестве. И в то же время, готику воспринимали как искусственную, оторванную от природы, а потому считали её символом тёмного и отсталого.
Мольер называет готические соборы «чудовищами» и «следами невежественных лет». А Винсент Саблон воспевает в поэмах. Восприятие готики в фантастическом ореоле таинственности в период романтизма 18-19 веков привело к переосмыслению философии средневековой архитектуры.
Искусствовед профессор Эрвин Панофский (1892 — 1968) в своей работе «Готическая архитектура и схоластика» даёт подробное объяснение эволюции готики на основе развития европейской средневековой философии, которая концентрировалась вокруг университетских центров и представляла собой синтез католического богословия и логики древнегреческого Аристотеля. Он утверждает, что оба этих направления развивались по принципу: «идея — противоположность — ответ».
Видео — урок:
Читайте статью Готические соборы средневековья, в которой описаны наиболее известные соборы, являющиеся образцом этого стиля.
Готический стиль в архитектуре, по Вашему мнению, это что-то чудовищное? Напишите в комментарии своё мнение. Есть ли рядом с вами архитектурная готика?
Делитесь знаниями с друзьями в социальных сетях.
Ставьте оценку статье, выбрав нужное число звёзд ниже.
Готический стиль в архитектуре (примеры на фото)
Готический стиль в архитектуре стал завершающим этапом в развитии средневекового искусства перед началом эпохи Возрождения. Готика властвовала в Европе с 12 по 16 века, заменив романский стиль. Название стилю дали варварские германские племена, вторгавшиеся в пределы Римской империи с севера (3-5 вв. н.э.), которых римляне называли «готами». Сам термин появился уже в эпоху Ренессанса, его использовали в качестве насмешливого обозначения средневековой культуры. Считается, что первым название «готика» употребил Джорджо Вазари.
Римско-католический готический Кёльнский собор Пресвятой Богородицы и Святого Петра (Kölner Dom). 1248-1437 гг.;1842-1880 гг. Строился по образцу французского собора в Амьене.
Джорджо Вазари ( Giorgio Vasari). 1511-1574 гг. Итальянский художник, архитектор, основоположник искусствознания.
Зародился готический стиль в середине 12 века на севере Франции, спустя век он уже был распространен практически на всей территории Центральной Европы. Несколько позже он проник в Италию и в страны Восточной Европы. Этот стиль получил развитие в странах, где была сильна католическая церковь, которая поддерживала религиозную идеологию готики. Искусство готики являлось культовым, его назначением было обращение к Высшим силам, к вечности. И поэтому основным сооружением в стиле готики был собор – храмовое сооружение, которое предоставляло собой синтез архитектуры, скульптуры, живописи, витражного искусства. Появление готического стиля совпало с изменениями в средневековом обществе: начали формироваться централизованные государства, росли города, развивалось градостроительство. В центре города возводился большой собор, здесь сосредотачивалась основная общественная жизнь. В соборах проходили собрания жителей, проводились проповеди, диспуты богословов, праздничные мистерии. Само храмовое сооружение становилось сосредоточием Вселенной, что подчеркивалось готической архитектурой, выражающей идею власти божественных сил. В качестве строительного материала использовался горный камень с тщательно обтесанными горизонтальными поверхностями. Некоторые места кладки строители укрепляли железными скобами, которые укрепляли расплавленным свинцом. В Северной и Восточной Германии нередко строили из обожженного кирпича, используя кирпичи разной формы и разнообразную кладку.
Готический и романский стили
Готический стиль сменил стиль романский. Романский и готический стили кажутся совершенно разными в своем архитектурном выражении, однако, готика многое наследовала от романского стиля. Особенностью готического зодчества стала каркасная система – этот конструктивный прием строители переняли от романского крестового свода. Основой сводчатой конструкции являются ребра – нервюры.
Нервюры в готическом своде.
Благодаря такой конструкции уменьшалось давление на стены, так как нервюры опирались на столбы-устои (а не на стены, как у зданий романского стиля). Кроме того, уменьшалась усадка грунта, что было опасно для массивных романских зданий. Еще одно преимущество каркасного свода – возможность покрывать здания неправильной формы.
Благодаря каркасной системе в готических соборах значительно уменьшалась нагрузка на стены.
Средокрестие —место пересечения главного нефа и трансепта собора, образующих в плане крест. Неф — прямоугольное в плане внутреннее пространство собора, огражденное наружными стенами. Трасепт — поперечный неф в крестообразных в плане соборах, пересекающий под прямым углом основной неф.
Благодаря новому подходу к строительной конструкции романская и готическая архитектура очень разнятся внешне. Романские сооружения имели гладкие толстые стены, которые создавали ощущение защиты и силы, замкнутости, отчуждения. Готические строения представляют собой пример сложного взаимодействия окружающей среды и внутреннего пространства. Такой эффект достигается при помощи больших окон, кажущимися воздушными и легкими башнями, каменным декором.
Романский и готический стиль отличаются декором зданий благодаря витражам, тысячам скульптур, статуй, лепнине с природными мотивами, которые стали характерными элементами готики и практически отсутствовали (или использовались в небольших количествах) на фасадах романских сооружений.
Аббатство Мария Лаах (Abtei Maria Laach) в романском стиле немецкий монастырь на юго-западном берегу Лаахского озера в горах Айфель. Монастырь заложил в 1093г. пфальцграф Генрих II фон Лаах Окончание строительства — 1216 год.
На фото Готический Ульмский собор. Ульм в Германии в высоту 161,5 м. (1377-1890 гг.)
Готические скульптурные композиции отличаются от романских большей экспрессией, динамикой, напряжением фигур. Скульптура становится неотъемлемой частью собора, частью архитектурной идеи, вместе с другими архитектурными приемами передает стремление сооружения вверх. Кроме того, скульптура оживляет и одухотворяет сооружение. Стены готических зданий украшали фигурами апостолов, святых, пророков, ангелов, иногда создавали сюжеты из библейской истории. Готический архитектурный стиль отображал мир в фокусе религиозных взглядов общества, однако, в религиозные мотивы вмешивались и сцены из жизни простых людей. Центральный портал фасада обычно посвящался образу Христа или Деве Марии, на цоколе портала нередко изображали месяц, символы времен года – они изображали тему человеческого труда, стены украшали фигуры библейских царей, святых, апостолов, пророков и простых людей.
Скульптуры в соборе святых Мауритиуса и Катарины в Магдебурге — первом готическом строении в Германии. (1209 — 1520 гг.)
Если рассматривать готический стиль в архитектуре на фото в разных ракурсах, можно представить величественный размах идеи средневековых зодчих, отображающих возвышенную религиозность, воспевание и поклонение Высшим Силам. Величавость соборов, их величина, несоизмеримая с размерами человека, оказывали сильнейшее эмоциональное воздействие на верующего человека. Пример готического стиля в архитектуре, фото которого представлено ниже:
Готический стиль. Собор в Шартре — Cathédrale Notre-Dame de Chartres — католический кафедральный собор в городе Шартр (1194—1260гг.)
Этапы развития готического стиля в архитектуре
В готической архитектуре выделяются несколько этапов развития: ранний, зрелый -высокая готика и поздний, так называемая «пламенеющая» готика.
Ранняя готика приходится на начало 12 века и первую четверть 13 века. Примеры готического стиля раннего периода: собор Парижской Богоматери, соборы в Нуайоне, Лане. Самым ранним произведением с новой конструкцией свода считают церковь аббатства Сен Дени под Парижем. Старую церковь перестраивали при аббате Сугерии зодчие из Южной Франции. Несмотря на сопротивление монастырских зодчих, церковь была построена в готическом стиле (пример на фото). Вначале перестроили фасад и западную часть здания, на фасаде устроили три портала с широкими дверями для того, чтобы людям было удобнее заходить в здание, в 1151 г. были возведены башни. Сугерий написал книгу, в которой было описано строительство, которое велось в Сен Дени в 1137-1150 гг.
Аббатство Сен Дени под Парижем. Франция. 1137-1150 гг.
Зрелая готика.
Сооружения зрелой готики возводились с 20-х годов 13 века и до его конца. Примером являются соборы в Шартре, Реймсе и Амьене. Зрелой (высокой) готике присуща каркасная конструкция, богатые архитектурные композиции, большое количество скульптуры и витражей.
Собор в Реймсе ( Notre-Dame de Reims) в французской провинции Шампань (Champagne). Архиепископ Реймса Обри де Умбер (Aubry de Humbert) в 1211 году заложил Собор Божьей Матери. Архитекторы Жан дОрбе (Jean d’Orbais) 1211 г, Жан ле Лу (Jean-le-Loup) 1231-1237 гг., Гоше Реймский (Gaucher de Reims) 1247-1255 гг., Бернард Суассонский (Bernard de Soissons) 1255-1285 гг.
Поздняя готика охватывает 14 и 15 вв.
Иногда позднеготическое искусство 15 века выделяют в особый период так называемой «пламенеющей» готики. Для этого периода характерно развитие скульптурного искусства. Скульптурные композиции не только воспитывали у людей религиозные чувства, изображая сюжеты из Библии, но и отражали жизнь простого народа.
Скульптура на фасаде Миланского собора
В отличие от Германии и Англии поздняя готика во Франции, разоренной Столетней войной, не получила широкого развития и не создала большого числа значительных произведений. К наиболее значимым сооружениям поздней готики относятся: церковь Сен-Маклу (Сен-Мало), Руан, Кафедральный собор в Мулене, Миланский собор, Севильский кафедральный собор, Нантский собор.
Миланский собор. высота от земли (со шпилем) — 108, 50 м; высота центрального фасада -56, 50 м.; длина главного фасада: 67, 90 м; ширина: 93 м.; площадь: 11.700 кв. м; шпили: 135; 2245 статуи на фасадах
Сооружения готической архитектуры строились и перестраивались в течение многих десятилетий, а иногда намного дольше. В архитектуре одного здания переплетаются черты разных этапов развития готики. Поэтому трудно отнести то или иное сооружение к конкретному периоду готического стиля. К 15 веку в Европе появился новый класс — буржуазия, стали развиваться централизованные государства, укреплялись светские настроения в обществе. Феодализм начал приходить в упадок, а вместе с ним и готический стиль стал постепенно утрачивать свое значение.
автор текста: Марина Калабухова